У житті бувають моменти, коли раптом розумієш, як швидко  пролетів час... Ще ніби вчора був  перший дзвоник, а сьогодні — вже останній. «Свято останнього дзвоника» зібрало на подвір’ї ліцею вчителів, батьків і, звісно, наших випускників – учнів 11-х, 9-х і 4-х класів! Для них цей день став особливо бентежним і щемливим, адже їх чекали останні уроки та перерви, остання святкова лінійка, останній дзвоник.

Випускники кружляли у вальсах, «ловили момент» і востаннє гуртом співали вже таку рідну «Пісню про гімназію», випускали в небо кульки-серця, на яких писали найзаповітніші мрії, зверталися зі словами вдячності до вчителів, адміністрації та інших працівників школи, із настановами, порадами й побажаннями до молодших школярів. А також уперше в історії ліцею випускники 11-х і 9-х класів передали капсулу часу четвертокласникам, які відкриють її через 5 років на своєму випускному й доповнять іще власними світлинами, відео, зверненнями та мріями.

Ще одним зворушливим моментом стала мить, коли шкільні мами, класні керівники, відпустили в доросле життя й благословили на щасливе та успішне майбутнє своїх учнів, створивши кола єдності зі стрічками благословення.

З вітальними словами до випускників звернулася директорка ліцею Ольга Валеріївна Нагорна та класний керівник 11-Б класу Валентина Володимирівна Рой. Почесним гостем став екс-директор ліцею Борис Михайлович Смуток. На завершення пролунав особливий дзвінок як рубіж між дитинством і дорослим  життям, не схожий на жоден із тих, що звучали в цьому навчальному році – останній для наших випускників.

Також усі присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять про загиблих випускників ліцею, а цьогорічні випускники покали квіти до меморіальних дошок.

Батьки підготували для них рушникову доріжку. А адміністрація ліцею благословила випускників житом-пшеницею на щастя, на долю, на краще життя під мирним небом України!

В ліцеї заходів та свят багато,

Де музика лунає,чути спів,

Але сьогодні урочисте свято.

Ми проводжаємо своїх  випускників.

Належить їм тепер майбутнє  України.

І  їм долати сходинки  життя.

Вони – надія наша, наша зміна!

Країну розвивати – їх мета!